Шановні батьки!
У зв’язку з оголошенням у школах про введення карантину діти залишаються  вдома. Добре, якщо є бабусі, сусідки, знайомі, які можуть придивитись за дитиною. А якщо нема? Чим зайняти дітей, коли вони вдома самі?

Сам у квартирі – мрія багатьох школярів, вони завжди знайдуть, чим зайнятися, окрім виконання  уроків і домашніх обов’язків. Тут і телевізор, і комп’ютер, і планшет тощо. Найголовніше, коли дитина залишається вдома сама, вона повинна чітко усвідомити: є речі, яких робити не можна за жодних обставин.

• Нікому не можна відчиняти дверей, навіть якщо це прийшла сусідка чи подруга мами.  Вхідні двері повинні відчиняти лише дорослі. Поясніть дитині, що у всіх близьких є ключі від квартири.
• Не можна по телефону незнайомим людям розповідати, що вона (дитина) зараз сама вдома, а мама прийде тільки через годину. І взагалі не дозволяйте дитині вступати в тривалі бесіди зі сторонніми. Скажіть дитині, щоб незнайомим людям вона відповідала приблизно так: “Мама зараз дуже зайнята і не може поговорити з вами. Зателефонуйте через годину”. У цьому випадку ви, по-перше, не змушуєте дитину брехати, адже мама справді зайнята. А по-друге, стороннім невтямки, що дитина вдома сама.
• Не можна нічого кидати з балкона та з вікна. До вікон взагалі краще не підходити і не визирати на вулицю. На вікна краще поставити спеціальні блокуючі засувки, що їх дитина не зможе самостійно відкрити.
• Не можна гратися з електропобутовими приладами та газовою плитою.
• Біля телефону повинен бути список потрібних номерів (ваш мобільний, татів, тітки, бабусі, і т.д.), щоб у разі екстреної необхідності дитина знала, куди їй телефонувати.  І обов’язково поясніть дитині, в яких випадках треба терміново дзвонити та кликати на допомогу.

Розплануйте разом із дитиною її день. Зазначте час, коли вона має пообідати, коли зробити домашні завдання, коли гратиме в комп’ютерні ігри, і що саме має обов’язково виконати по дому. Так ви зможете навчити дитину планувати свій час і любити порядок.

Десятиліття досліджень доводять: якщо дитина виконує обов’язкові хатні справи – це позитивно впливає на навчання, психіку, а також у майбутньому це піде на користь їхній кар’єрі. Згідно з дослідженням Марті Россмана, почесного професора університету Міннесоти, якщо ви з раннього віку привчите свою дитину виконувати хатню роботу, вона почуватиметься самостійною, відповідальною та впевненою в собі людиною.

Що саме може виконати дитина з хатньої роботи?

• прибирати в квартирі: пилососити, підмітати, мити підлогу, витирати пил;
• розкладати і розвішувати по місцях свої речі (чистий одяг вішати в шафу, а брудний відносити в пральну машину або в кошик для брудної білизни);
• стежити за станом свого взуття, мити його в разі необхідності, завжди ставити на місце;
• поливати квіти;
• піклуватися про домашнього улюбленця: мити, витирати лапи, міняти вміст лотків;
• застеляти своє ліжко;
• мити посуд і розкладати його;
• накривати на стіл і протирати стіл після їжі;
• розсортувати і випрати в пральній машині одяг, розвісити прання тощо;

Досвід роботи

ОПИС ДОСВІДУ РОБОТИ 

вчителя початкових класів

бондаренко ліліани романівни

З ТЕМИ

 «активізація пізнавальної діяльності шляхом впровадження інтерактивних технологій»

Сучасний стан школи і педагогіки, її стратегічна мета знову висунули на порядок денний проблему активізації навчальної діяльності учнів. Тому в дидактиці і практиці навчання пожвавлюються пошуки інноваційних форм і методів сучасного уроку. Переорієнтація освіти на особистість учня, формування людини, спрямованої на самовиховання, потребує дотримання таких принципів організації навчально-виховного процесу як гуманізація та гуманітаризація, єдність загальнолюдського та загальнонаціонального, розвиток і саморозвиток учнів у процесі навчання, індивідуалізація та диференціація, інтеграція процесу навчання. Людство нині перебуває на стадії пере­ходу від індустріального виробництва до науково-інформаційних технологій, що істотно змінює роль особистості, знань,інтелекту.

Найсприятливішим періодом для ак­тивізації творчості, фантазії та уяви, пізнавальної спроможності є молодший шкільний вік.

У своїй роботі я користуюся методиками, які формують творчу, мислячу особистість дитини, її самобутність і самоцінність, організовую радісне на­вчання дітей без примусу, розвиваю в них стійкий інтерес до знань, потребу їх самостійного пошуку. В основі такого підходу — визнання індивідуальності учня, розвиток власного неповторного суб'єктивного досвіду, творчих задатків, розкриття багатства індивідуального світу дитини.

Своєрідним епіцентром активізації навчання, по­зитивного ставлення школярів до процесу і результа­ту своєї праці є інтерес. Саме він дарує радість твор­чості, радість пізнання, пов'язані з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам'яттю, мисленням, волею.

На  своїх уроках використовую завдання, приваб­ливість яких забезпечується  не  зовнішніми  прийома­ми  навчання,  а самим  їх  змістом.

Намагаюся будувати уроки так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здо­буває знання, мав змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводити висунуті гіпо­тези під час спілкування зі своїми однокласниками та з учителем.

 Набувши певного досвіду я, ніколи не зупиняюся на досягнутому, переосмислюю вже пізнане, завжди шукаю щось нове, доповнюю власні наробки, збагачуюся досвідом колег.  У своїй роботі вирішила застосовувати інтерактивні методи тому, що при правильній організації зростає цікавість дітей до процесу навчання, забезпечується внутрішня мотивація навчання, що сприяє його ефективності.

            Інтерактивні технології О. Пометун, Л. Пироженко поділили на групи: парне навчання ( робота з учителем чи однолітком один на один), фронтальне навчання, навчання у грі, навчання у дискусії.

          Кооперативна(групова) навчальна діяльність – це форма організації у малих групах учнів, об’єднаних спільною метою. За такої організації я керую роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така форма легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами і може застосовуватися на різних етапах навчання. Сюди можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, «Два – чотири – всі разом», « Карусель», роботу в малих групах, «Акваріум».

           До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасні спільну роботу всього класу. Це обговорення проблеми у загальному колі: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Навчаючись – вчуся», «Дерево рішень» та ін.

Метод  «Мікрофон»  надає  можливість  кожному  висловитися  швидко  по   черзі,  відповідаючи  на  запитання  або  висловлюючи  свою  думку  чи  позицію.

Правила  проведення: 

1.      Говорити  має  тільки  той,  хто  тримає  «символічний»  мікрофон.

2.      Відповіді  не  коментують  і  не  оцінюють.

3.      Коли  хтось  висловлюється,  решта  не  можуть  говорити  або  вигукувати  з  місця.

Метод  «Дерево рішень». Цей метод застосовую  під час аналізу ситуації, який  допомагає досягнути повного розуміння причин, які зумовили прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому. Учасники дискусії розуміють механізм прийняття складних рішень, а ведучий заносить у колонки переваги і недоліки кожного з них.

Метод «Навчаючи -  учусь» використовую  при вченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

  До технологій навчання у грі відносять імітації, рольові ігри, драматизація. Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, аніж у традиційному навчанні. Учням даю максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри.

           Учні самі обирають свою роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток дій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладають на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій моделі інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коригування і поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки учням з метою проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).

          Технології навчання у дискусії – важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія – широке публічне обговорення спірного питання. Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформувати деякі головні організаційно-методичні підвалини, які є спілими для будь-яких різновидів дискусії.

Процес навчання планую активним. Це групова, парна співпраця, робота трійками (сусід ліворуч, сусід праворуч); пошук і дослідництво, розмаїття думок, які колективно обговорюються, організація роботи за інтересами, поштовх до творчості, кри­тичного мислення, спілкування і взаєморозуміння. Всі ці дії мають вихід на самостійний рівень "Ось як я вмію".

Особливу увагу надаю груповій співпраці, бо вона має переваги над іншими формами роботи, а саме:

діти вчаться співробітництва (слухати, підтриму­вати розмову, досягати згоди, домовлятися);

однокласники стають друзями (піклуються один про одного, допомагають, довіряють);

учні аналізують взаємозв'язки між явищами, шу­кають альтернативне вирішення проблемної ситуації: "Спробую переконати тебе (Вас)...", "Це має бути інакше, оскільки ..."

Дуже корисними стали картки-опори, що допо­магають у висловленні власного ставлення дитини до питання, що обговорюється: "На мою думку...", "Я добре знаю...", "Я можу сказати своє слово...", "Да­руйте, але ви помиляєтесь...", "Я маю іншу думку...", "Спробую запропонувати...".

Одне з важливих завдань моєї педагогічної діяль­ності — контроль за роботою дітей з метою за­побігання конфліктів, суперечок. У пригоді стають правила етикету "Так спілкуються виховані". Для за­лучення всіх учнів до діалогу застосовую такі мето­дичні прийоми:

- використовую формулу "Подумай — обговори з партнером — поділися з класом";

- ставлю дітям запитання, які спонукають їх діяти разом, ділитися досвідом;

- звертаюся до колективної думки дітей;

- ставлю запитання, що спонукають до діалогу: "Якими способами ...?", "У кого було по-іншому ...?", "Чи можете ви поділитися ідеєю про ...?";

- реагую на неправильні відповіді, не оцінюючи їх. Замість "неправильно" кажу: "А що думають інші?".

На своїх уроках формую в учнів критичне мислення, здатність висловлювати власну точку зору та поважати дум­ки інших, вчу, як уникати конфліктних ситуацій, творчо працювати, вирішувати різноманітні про­блеми, бачити й чути самого себе, розвиваю до­питливість.

Активізувати навчально-виховний процес допо­магають спеціальні ситуації, які постійно створюють­ся мною під час уроків. Інтерес до навчання не зга­сає завдяки продуманим "ситуаціям успіху".

           Для підтримання інтересу дітей, активності їхньо­го мислення і вольових зусиль завжди відзначаю не тільки тих, хто був найактивнішим, а й тих, хто ста­ранно працював, охайно писав у зошиті, знайшов вдалу відповідь на запитання, придумав цікаве за­вдання до прочитаного.

         Такий підхід до процесу навчання й виховання дітей сприяє розвитку їхніх інтелектуально - творчих задатків, який забезпечується альтернативними фор­мами навчання:

—  індивідуальна робота,

—  фронтальна,

—  кооперативна,

—  робота в парах,

—  у малих і великих групах.

Результативність творчого процесу зумовлюється його організацією. Застосування інтерактивного навчання здійснюю шляхом використання фронталь­них та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню учнів вміння дискутувати.

З огляду на це найбільш уживаними є :

— при фронтальній формі роботи такі технології: мікрофон, мозковий штурм, навчаючи — вчуся, ажурна пилка;

—  при кооперативній формі навчання: робота в парах ("Обличчям до обличчя", "Один — удвох — усі разом"), карусель, робота в малих групах ("Пошук інформації", "Коло ідей");

—    інтерактивні ігри: "Рольова гра", "Драмати­зація", "Спрощене судове слухання";

—  технології навчання у дискусії: метод "Прес", "Обери позицію".

Застосовуючи ці технології, спираюся на структуру інтерактивного навчання:

 

                                                                                                Корекція

 

                                                                                                Корекція

 

                                                                                                  Корекція

 

      На етапах актуалізації опорних знань, усвідомлен­ня нового матеріалу підводжу учнів до самостійного виведення правил, формулю­вання висновків, застосовуючи метод "Прес", що дає можливість учням висловити свою думку з даної про­блеми стисло.

Цей метод  надає  можливість  навчитися  висловлювати  свою  думку  з дискусійного  питання аргументовано,  в  чіткій  і стислій  формі.

Структура  та  етапи:

1.     Позиція.  «Я  вважаю,  що  …»  (висловити   свою  думку;  пояснити,  у чому  полягає  ваша  точка  зору).

2.     Обґрунтування.  «… тому,  що …»  (навести  причину  появи  цієї  думки  тобто  те,  на  чому  ґрунтуються  докази  на  підтримку  своєї  позиції).

3.     Приклад.  «Наприклад …»  (навести  факти,  що  демонструють  докази,  адже  підсилять  позицію).

4.     Висновки.  «Отже  (тому),  я  вважаю  …»  (узагальнити  свою  думку;  зробити  висновок  про  те,  що  необхідно  робити.  Це  заклик  пристати  на  вашу  думку)

           Навчання – основна форма розвитку пізнавальної активності молод- ших школярів. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобу- вають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку – у про-цесі активної пізнавальної діяльності розширюються навчальні можливості учня, завдяки яким він зможе самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нові, задовольняючи свої потреби в пізнанні. Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках я будую у такій послідовності :  цікаво – знаю – вмію. Я намагаюся зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук немає. Є лише важке викладання»

        Дитині має бути зрозумілою мета завдання, і тоді вона зможе з інтере- сом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи. Чим молодший вік , тим цікавіші потрібно давати завдання. Найцікавішим є те, що ма-ксимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим – таким є один із принципів методики сучасного уроку . Однак, інтерес не має нічого спільного з розважальністю, що не містить пізнавальної мети. Кожен урок  повинен мати пізнавальний характер і водночас захоплювати як своїм змістом, так і способом викладання. За роки навчання в школі у дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом  підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність та осмислення певних явищ, оскільки не асоціюється з реальними життєвими враженнями. Потрібно вивчати навколишній світ, види трудової діяльності, явища суспільного життя, події, що характерні для місця проживання дітей.

       До уроків природознавства я добираю вправи стимулювання пізнаваль- ної активності учнів. При цьому даю дітям можливість вільно висловлювати свої припущення, аналізувати і відбирати правильні відповіді. Головне – не кінцева  відповідь, а сам процес розумової роботи, різні варіанти досягнення  результату. Природа пошуку в усіх випадках одна: дати відповідь на питання «як?», «чому?», виявити допитливість.

         Дуже важливим є стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уро- ках математики.  Пріоритетним напрямом у моїй роботі є розвиток логічного мислення й математичного мовлення. Для вдосконалення обчислювальних навичок намагаюся добирати цікавий і пов’язаний із життям матеріал, що спрямований на формування життєвих компетенцій учнів, а саме:

   дидактичні та сюжетні ігри;

   задачі у віршах;

   задачі-жарти;

   ребуси;

   ігрові та цікаві ситуації:

   корисні вправи «Цікава математика в царстві геометричних фігур»

Усі ці нестандартні завдання передбачають оригінальне розв’язання, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, а також потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості мислення.

       На уроках читання приділяю значну увагу інтерактивним формам і при-йомам, що сприяють розвитку читацьких навичок молодших школярів.

На мою думку, кожен учитель має створювати умови для особистісного зростання учнів, яке вияв­ляється у підвищенні їхньої пізнавальної і соціальної активності, вмінні самостійно і критично мислити, здійснювати вибір, відповідати за нього, вмінні пози­тивно і гуманно вирішувати конфліктні ситуації, по­важати думку іншого.

      Досвід переконує, що  використання інноваційні технології у межах традиційної освітньої системи дає змогу мені фахово зростати. Після кількох старанно підготовлених уроків я відчуваю, як змінилося ставлення учнів до мене, до самих себе, а також атмосфера у класі і це служить додатковим стимулом до роботи над інтерактивними технологіями. Саме інтерактивні методи створюють навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це дає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, формувати критичне мислення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості. При цьому навчальний процес організовую так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями, приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формувати власні ідеї та думки за допомогою різноманітнихзасобів.